Видання книги "Бойовий гопак".

Біографічна довідка: Пилат Володимир Степанович народився 15 вересня 1955 року. З раннього дитинства (з шести років) займався спортом: 4 роки - гімнастикою, 2 роки - боксом, 2 роки - боротьбою, 9 років - карате (кіокушин, шотокан (2р)). Починаючи з 1977 року по 1987 рік - викладання карате. Робота над Гопаком проходить паралельно з 1985 року. З 1987 року припиняє викладати карате і займається лише Гопаком. Отже, дослідницька робота над Гопаком триває з 1985 по 1987 рік. Вже у 1987 році заснована Школа Бойового Гопака. За 14 років дослідницької роботи написав три книги, заснував Центральну Школу Бойового Гопака, яка офіційно працює у 8-ми областях України.

Книги:
1. Євген Приступа, Володимир Пилат "Традиції української національної фізичної культури". - Львів, в-во "Троян". - 1991р.
2. Володимир Пилат "Бойовий Гопак". - Львів, в-во "Галицька Січ" - 1994р.
3. Володимир Пилат "Бойовий Гопак", на яку і потрібно 6000 доларів США.

Загально-український некомерційний проект Навчально-методичний підручник "БОЙОВИЙ ГОПАК" Забезпечить виховання та оздоровлення сотень тисяч дітей та молоді. Майбутнє за молодими. Яку виховаєм молодь, таке будемо мати майбутнє. Вклавши сьогодні невеликі кошти у виховання підростаючого покоління, ви забезпечите собі спокійну старість. Ваша допомога у виданні книги "Бойовий гопак" повернеться Вам сторицею. Ваше ім`я буде відоме в Україні та у 20 країнах компактного проживання українців. Ви маєте прекрасну нагоду репрезентувати себе і прорекламувати свою фірму.
Центральна Школа Бойового Гопака Пропонує Вашій увазі проект "БОЙОВИЙ ГОПАК - МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ" Мета проекту: Поширення козацьокого лицарського мистецтва, як потужної системи тілесного та духовного гарту, гуманістичного та національно-патріотичного виховання на теренах всієї України.

    Завдання проекту:

    1. Виховання фізично та морально здорового покоління через залучення якомога ширших кіл дітей та молоді, незалежно від суспільного стану чи політичної орієнтації, до вивчення Бойового Гопака.
    2. Поширення в Україні і в Світі правдивих відомостей про бойову культуру Українців.
    3. Утвердження Бойового Гопака як національного виду спорту, що є історично-культурним надбанням всього українського народу.
    4. Виведення Бойового Гопака в ранг олімпійських видів спорту, як японське дзюдо чи корейське теквондо.

Зміст проекту: Бойовий Гопак - це система тілесного та духовного виховання, що базується на вивченні бойового мистецтва запорізьких козаків, відродженого дослідником та майстром бойових мистецтв Володимиром Пилатом.

За роки напруженої праці Засновником і Верховним Учителем Бойового Гопака В.С.Пилатом відновлено не лише традиційну бойову техніку, але і цілісну світоглядну концепцію українського лицаря - захисника своєї землі і свого народу. Виховна робота у Бойовому Гопаку спирається на вивчення українських пісень і танців, народних звичаїв та обрядів і має на меті повернення молоді до втраченої національної духовності. Відповідно до індивідуальних потреб та можливостей кожної людини у Бойовому Гопаку спирається на вивчення українських пісень і танців, народних звичаїв та обрядів і має на меті повернення молоді до втраченої національної духовності.

Відповідно до індивідуальних потреб та можливостей кожної людини у Бойовому Гопаку передбачено чотири напрямки самовдосклналення: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний та бойовий.

На сьогоднішній день Бойовий Гопак в Україні визнано національним видом спорту. Центральна Школа Бойового Гопака здійснює координаційну роботу в усіх напрямках розвитку Бойового Гопака. Осередки ЦШБГ діють у восьми областях, десятки ентузіастів у різних куточках України створили ініціативні групи і докладають усіх зусиль для відродження рідного бойового мистецтва. Ведеться також організаційна робота по створенню Всеукраїнської Федерації Бойового Гопака. Найбільшою проблемою, що виникає зараз у діяльності Центральної Школи, є нестача популяризаційної та навчально-методичної літератури. Попередні видання, що стосувалися Бойового Гопака - "Традиції української національної фізичної культури" (Львів, вид-во "Троян", 1991 р. 20000 прим.) та "Бойовий Гопак" (Львів, вид-во "Галицька Січ", 1994 р., 1000 прим.) - отримали визнання фахівців-спортовців і простих шанувальників бойових мистецтв в Україні та 20 країнах світу. Але на сьогоднішній день ці книги стали величезногю рідкістю. Окрім того, Гопак постійно розвивається і вдосконалюється, і частина інформації, що подана у цих виданнях, застаріла або ж потребує доповнень. Потреба в інформаційному та методичному забезпеченні населення та нових осередків постійно зроостає. Видані окремими брошурами розділи "Правила проведення змагань з Бойового Гопака", "Вимоги на рівень мацстерності "Жовтяк" та "Вимоги на рівень майстерності "Сокіл", що вийшли протягом минулого року, не вирішують проблеми, оскільки вони не дають цілісного уявлення про Бойовий Гопак і через невеликий тираж не можеть заповнити інформаційного простору України.

Отож, першим етапом реалізації проекту "Бойовий Гопак - майбутнє України" має стати перевидання вдосконаленого і доповненого варіанту книги В.Пилата "Бойовий Гопак".

Очікувані результати: Багаторічний досвід показує, що залучення дітей та молоді до занять спортом, а тим більше бойовими мистецтвми, що мають належну морально-етичну основу, сприяє не лише загальному їх оздоровленню, але також дозволяє значно змістовніше орнанізувати їх досвілля, ефективно протидіє схильності до паління, алкоголю і наркотиків та вуличного хуліганства, створює умови для гармонійного розумового, фізичного та духовного розвитку. У довшому періоді часу це призведе до зменшення злочинності, особливо підліткової, підвищення соціальної свідомості молоді, зростанню загального рівня здоров`я населення. Бойовий Гопак, окрім того, дає людині гарт лідера, який дозволяє у будь-якій галузі діяльності і в будь-якій життєвій ситуації організувати і вести за собою колектив. Гопаківець зможе стати лідером і в спорті, і в науці, і в бізнесі, і в громадській діяльності, і скрізь він працюватиме не лише для власної кар`єри чи збагачення, а для утвердження своєї країни на світовій арені. Нова книга "Бойовий Гопак" захопить серця тисяч молодих читачів в Україні і спрямує їх на шлях розвитку і самовдосконалення во ім`я великої мети - сильної і багатої Української держави. Пропонуємо Вам стати меценатом цього проекту, посприявши виходу в світ нового видання книги "Бойовий Гопак".

Кошторис видання книги "Бойовий Гопак":

  • Обсяг: 300 сторінок
  • Папір: газетний, 45г/см
  • Наклад: 10000 примірників
  • Загальна вартість: $6000

"Юг" №7 від 16.01.1998 БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО "БОЙОВИЙ ГОПАК"

Історик Ігор Чорнописький зустрівся з Володимиром ПИЛАТОМ, який відроджує українське тардиційне бойове мистецтво "бойовий гопак", та взяв у нього інтерв`ю.

- Розкажи дещо про себе.

- Я львів`янин, майстер бойових мистецтв, дослідник лицарської культури, вчитель, викладач фізвихованних дисциплін, наказний отаман Українського козацтва, осавул Прикарпатської Січі

. - З чого почалося відродження Бойового Гопака?

- Перш за все з науково-дослідної роботи, з пошуку коренів лицарського мистецтва України. Ми маємо велику історичну спадщину і визнані світовими істориками одним із найдревніших народів на планеті Земля. Лихоліття минулих століть зробили чорну справу, багато що ми загубили. Над нашою культурою глумилися, прищеплювали все чужинське, в тому числі і види спорту, і бойові мистецтва. Багато чого прижилося і не те, що збагатило нашу культуру, а навпаки принизило. В даному разі я маю на увазі східні бойові мистецтва. Генетично українці лицарської вдачі. Свідчень про це є дуже багато, але хотів би нагадати добу Київської Русі, похід князя Олега на Царгород, який він переміг, і Візантія платила Києву данину; розгром князем Святославом Хозарського каганату; трьохсотрічна війна проти монголо-татарської орди також увінчалась успіхом. Українське лицарство ніколи не зникало зі світової арени, воно завжди боролося за волю свого народу і за своє місце під сонцем. Деякі історики намагаються довести, що ніби-то козацтво з`явилось у ХУІ-ХУІІ столітті. Але мало хто з істориків говорить про козаків Х століття. Хоча польський історик Матвій Стрийковський стверджує, що вони були відомі на величезних просторах Київської Русі. Козаччина - це продовження лицарської слави українських князів. Незмірну велич її та благородство ще не зовсім усвідомили народи Європи і світу. В добу могутності Османської імперії козацтво стало ініціатором військового блоку європейських держав на захист самого існування цивілізації. Козак Пилип Орлик склав першу в світі демократичну конституцію. На початку ХХ століття козацький дух відновився в організаціях "Січ", "Сокіл", "Батько", "Луг", які згодом трансформуються в Січове Стрілецтво. Козаками були сірожупанники та чорножупанники. Козацька вольниця втілилася в Холодноярщині та Махновщині. Усі відомості про лицарську звитяжність козаків за часів комуно-більшовицького режиму були знівельовані. Нові покоління українців були відірвані від правдивої історичної спадщини, а натомість постала культура зайдів - чужинців. Пошуки лицарського мистецтва українців я розпочав ще у 1980 році. Мене як українця діймала несправедливість - ми народ древній з могутньою лицарською спадщиною і раптом на порозі ХХІ століття стали кастрованими на лицарство, але заангажованими на хліборобство... Мої пошуки увінчалися успіхом. У 1985 році у мене вже був напрацьований матеріал про розкодуванню танцювальних рухів і я відкрив у Львові експериментальну школу по дослідженню лицарського мистецтва українців.

- Як ставляться гопаківці до політики, до партій?

- Політичні партії швидко народжуються і швидко помирають, а лицарська українська культура українського народу вічна. Сучасні політичні погляди вихованців школи бойового гопака грунтуються на кращих працях ідеологів українського націоналізму, тому більшість гопаківців підтримує політичні угрупування на засадах українського націоналізму. Багато гопаківців безпартійні. Їх влаштовує гопак та його патріотична ідейна орієнтація, тому шукати себе в інших політичних об`єдніннях вони не хочуть.

- Чи маєш, друже Володимире, плани, і які вони?

- Звичайно. Планів дуже багато і всі вони є етапами до реалізації головного. Є план реалізації програми "Новий імідж України", який тягне за собою інший - створення благочинного фонду розвитку та популяризації бойового гопака (тут потрібні спонсори). Потім планую провести юридичне оформлення всіх шкіл бойового гопака в Україні, далі реєстрацію федерації бойового гопака, далі утвердження його як національної програми… Хочу здійснити повторне видання книги про бойовий гопак, бо це зумовлено вимогами часу. Бойовий гопак зараз культивується у 8-ми областях України. Загальна кількість гопаківців - близько 7 тисяч осіб, з якими працює 60 вчителів. Нині створився вакуум інформації і нема коштів, щоб його заповнити. Бажаючі вивчати наше бойове мистецтво вимагають книгу-буквар "Бойовий гопак". Щодо братів-українців в діаспорі. Прошу Вас, пробратими, перш ніж вкладати в щось гроші, добре вивчіть справу і людей, які нею займаються, щоб не вийшло як зі мною. Різні балакуни творили партії, хизувалися гопаком, як своїм "досягненням", а я, скромний вчитель, котрий виховав тисячі учнів, навіть не знав, що хтось поза моєю спиною випрошував гроші на "бойовий гопак"!

-Які основні філософські орієнтири бойового гопака?

- Міфологічна концепція "бойового гопака" орієнтована на арійське походження українського народу та його арійську спадщину. Філософська концепція збудована на кращих здобутках національної еліти українського народу. Головні орієнтації: правдоборство, потужна звитяга з силами темряви і зла в ім`я торжества добра і любові - позитивної творчої сили, що сприяє розширенню всесвіту, творенню найдосконаліших форм життя, трансформації тілесного в духовне.


БОЙОВИЙ ГОПАК - Шлях Українського Лицаря

Жаль чи не жаль, давно і безповоротно відійшли у минуле ті часи, коли бряжчали шаблі і свистілм стріли у Дикому Полі, коли падали мури Кодаку і Синопу, Трапезунду і Стамбулу, коли далеко по цілому світу розлягалася слава про дивне і загадкове плем`я запорожців, збороти яких не було під силу жодному ворогові. Минулися і ті тихі вечори на Україні, що їх сільська малеча просиджувала на призьбі, захоплено слухаючи пісень та розповідей старих кобзарів - правічних вчителів та просвітителів народу, співців предківської слави.

Сліпих бардів замінили кишенькові плеєри, на яких можна слухати що завгодно і коли завгодно, а замість знань про власне минуле людям дали телевізор, у якому завжди і без особливих проблем можна знайти для себе героя до смаку - Супер-мена чи робота-поліцейського, Геркулеса чи техаського рейнджера, Ван Дамма чи Шварцнегера - в Голівуді ніколи не бракувало дешевих героїв. Кожен школяр тепер знає, що таке карате і хто такі самураї, і чим вони відрізняються від ніндзя, і що "десь там", себто в Тібеті, є великий монастир Шао-Лінь, де всі дуже круто б`ються, але все одно техаський рейнджер їх усіх переможе, бо він же з Техасу.

Чомусь мало кому цікаво, хто такі характерники і що вони вміли, і як так траплялося, що дві тисячі запорожців приступом брали турецьку фортецю із залогою у тридцять тисяч добірного війська? Дуже добре постаралися різні сили, щоб ми забули, та й ніколи більше не згадали тої слави. Дуже вже багатьом у сучасному світі вигідно, щоб ніколи не піднялося з теперішньої руїни то страшне і незбагненне плем`я, з яким кілька століть тому мусіли рахуватися найпотужніші світові імперії. Вигідно, щоб нащадки найдавнішого народу на планеті мирно і вдоволено жували жуйку, курили L&M чи якусь іншу "справжню америку", пили пиво і дивилися тупі відіки - головне, щоб росли байстрюками, щоб не знали і не хотіли знати: хто вони у цьому світі? Яких батьків та дідів діти та онуки? Але не всіх задовольняє таке собі щасливе і безтурботне існування, бо хто народжений лицарем - рабом не зможе бути ніколи.

Упродовж багатьох років львів`янин ВОЛОДИМИР ПИЛАТ вивчав бойові системи Сходу: різні стилі у-шу, теквондо, тайландський бокс і карате у всеможливих варіантах. І постійно переслідувала ідея: чому це все чуже, запозичене? Невже не було в нас своєї бойової культури, своєї системи лицарського вишколу? Адже не з піску і не з вітру зродилася та слава козацька, що й досі не змогли її затерти ані задушити жодні кари і заборони! Пошуки в історичних джерелах підтвердили перші здогади: справді, усі історики, навіть чужинські, відзначали, що козаки-запорожці були неперевершеними воїнами, кожен з яких міг подолати у герці і до десятка польських чи московських вояків чи трьох-чотирьох турецьких яничарів. А про силу та бойову майстерність яничарів по тодішній Європі також ходили страшні легенди! Отже наше бойове мистецтво не лише нічим не поступається іншим, відомим нині системам, але і багато в чому перевершує усе відоме досі.

Постала нова проблема: як відродити це мистецтво? Де шукати його коріння? Адже у часи панування чужинців на українській землі усе, що мало хоч найменший прояв національної культури, старанно нищилося або паплюжилося, як був спаплюжений і сам образ запорожця. По усьому колишньому СРСР вишукував Володимир Пилат свідомих українців, по крихтах збирав відомості про бойову культуру нашого народу. Але цього все ще було замало, щоб відтворити цілісну систему лицарськохї підготовки, а писемних джерел, ясна річ, не існувало. Іноземці, які приїздили свого часу на Січ, щоби вивідати секрети військового вишколу козаків, писали розчаровано у своїх записках, що ніякої підготовки, муштри чи навчання вони тут не бачать, що запорожці цілими днями лиш танцюють та співають.

Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат виявив, що українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато бойових елементів. Можливо, саме тому, що будь-які секрети бойового мистецтва неминуче привертають увагу чужинців, наші предки навчилися закладати бойову техніку у танець, що і дозволило зберегти значну її частину до наших днів. Танець був також своєрідною формою вишколу тіла, завдяки якій воїн міг постійно вдосконалювати свою бойову майстерність, не привертаючи зайвої уваги. Розшифровка бойових елементів, закладених у народні танці, дала, нарешті, ту довершену цілісну систему лицарського вишколу, котра і отримала назву славетного козацьокого танцю - Бойовий Гопак.

Напрацьовані матеріали було викладено Володимиром Пилатом у 1991 році у книзі "Традиції української національної фізичної культури", а у 1994 році побачила світ книга "Бойовий Гопак", повністю присвячена лицарському мистецтву України. Окремий розділ у книзі присвячений проблемам гармонійного розвитку особистості, поєднання фізичного вишколу із духовним самовдосконаленням, світоглядними засадами воїна-патріота, оборонця свого роду і свого народу. Протягом останніх років Бойовий Гопак швидко поширюється по всій Україні. У 1997 році Володимиром Пилатом створено у Львові Центральну Школу Бойового Гопака, яка займається поширенням та популяризацією Гопака в Україні. Влітку цього року при Центральній Школі відкрито Всеукраїнський постійно діючий навчально-вишкільний центр "Звенигород", що має стати новою козацькою Січчю, де гартуватимуться нові покоління лицарів. З різних регіонів з`їжджаються до Звенигорода люди, котрим не байдужа доля рідного бойового мистецтва, щоби вчитися і нести його далі тим, хто прагне через своє рідне, а не через чужоземне іти до вершин досконалості. Шлях Лицаря у Бойовому Гопаку - це шлях боротьби із силами Зла і Темряви, це шлях жертовного служіння свому народові. Гопаківець - це новітній лицар України, гідний слави своїх далеких предків. Ким би він не став у житті, завжди і всюди його призначення - прославляти і захищати своє рідне. Спираючись на історичні корені свого народу, його філософію, вірування, звичаї та обряди, Бойовий Гопак гартуватиме в молоді дух воїнів та сприятиме відродженню національної гордості.


"Нескорена Нація" №7 БОЙОВИЙ ДУХ НАЦІЇ - ЗАПОРУКА ЇЇ СВОБОДИ

Сотні роки рабства спричинилися до руйнування кращих якостей українства. Пересічний політик скаже, що номінальна свобода України обумовлена неспроможністю Росії розпочати проти нас нову агресію. Але такий стан не вічний. Агресивна вдача московитів відома всьому світові. Дух "захватчіка" - невід`ємна риса їхнього характеру. Що можуть українці протиставити їм: дух раба? Підлабузницьку вдачу? Комплекс другорядності? Ковбасну психологію? Демократичний уряд України надто повільно запроваджує нові закони життя. Дуже мало уваги приділяють урядовці формуванню національної свідомості, навіть протидіють поширенню активного націоналізму. А свідомі українці надто нечисельні, зате байдужих дуже багато. Яничарів і зайд з імперським світоглядом ще більше. Чи можемо ми зі зденаціоналізованим населенням України вибороти собі свободу на ратнім полі? Зараз, як ніколи необхідно докласти максимум зусиль для виховання молоді в дусі дійового націоналізму. Цьому має прислужитися вивчення історії, національних традицій, рідної віри, рідної філософії. Та особливо сильним виховним фактором повинно стати вивчення бойової культури рідного народу, його героїко-патріотичної спадщини.

Тисячоліттями існує український етнос. Зрозуміло, що увесь цей час він набував і збагачував свою бойову культуру. В період, який грецькі історики назвали скитським, наша держава була наймогутнішою в світі. Греки і римляни з острахом дивились на неї, справно платили данину і благали Бога, щоб славні внуки Дажбожі не вигнали їх із земель, які їм не належали. Могутня Протоукраїна витримала і великі переселення народів. З проникненням на терени нашої Батьківщини християнства розпочалась страшна ворожнеча між князями. Відірваний мечем і вогнем від рідної віри, народ уже не корився своїм князям, котрі грецьке цінуваои більше, ніж своє. Ареною боротьби за вплив у світі між римсько-католицькою та грецько-православною вірою стала наймогутніша у той час держава Київська Русь, правонаступницею якої є Україна. Кривава битва з монголо-татарами закінчилася втратою державності. Завойовники нищили народ, палили села й міста, цілеспрямовано нищили літописи. Що не знищили монголи, допалили грецькі ієреї, а після них - литовці, поляки, татари та московити. Особливу увагу всі загарбники надавали знищенню книг про бойову культуру та героїко-патріотичних епосів нашого народу. Здавалось знащили все…

Зточки зору загарбників поневолений народ має право підкорятися і працювати, а ще - асимілюватись і вмирати. І чим більшою кількістю, тим краще… Категорично заборонялось прославляти своїх героїв, проголошувати правдиву історію, відроджувати бойову культуру. Плекали тип українця безхребетного, продажного, підлого, байдужого, бо такий тип був гарантом щасливого майбутнього для агресора.

Я віддав багато років життя вивченню і пошукам бойової культури свого народу. Довший час не міг знайти ключ до розгадки. Бойову спадщину літописні джерела таврюють по-християнськи "бісівськими забавами". Героїко-патріотичних епосів мало, і ціняться вони більше, аніж художні твори (з огляду бойової культури), думи і балади останніх століть переповнені сльозами… Славні вої-козаки, розвіяні по російській імперії, збагатили московщину своєю бойовою культурою.

Сам Господь наштовхнув мене на думку, що крім літописів, дум, балад пісень, казок повинні існувати й інші форми передачі інформації. Так, наприклад, для збереження рухової спадщини люди споконвіку використовували танці. Розкодування рухів у танці показало, що бойове мистецтво нашого народу не втрачене: майже всі українські танці містять бойові елементи. Особливо багаті на них такі, як "Метелиця", "Козачок", "Аркан", "Гопак". Славний козацький танок "Гопак" містить чи не найбільше бойових елементів. Тут тобі і "повзунці", і "присядки", і "тинки", і "копняки", як на місці, так і в стрибку, наприклад: "голубець", "пістоль", "розніжка", "щупак", "будуїнський", "яструб", "чорт", "коза", "блоха" та інші. Відшукуючи "наймення" стародавнього бойового мистецтва, я знайшов багато цікавих назв. До душі найбільше припав "Гопак". Він є свідченням високої бойової культури нашого народу. Багато в чому він перевершує бойову техніку Сходу. З плином часу "Гопак" зможе витіснити східну бойову культуру, яку московщина так вдало використовує для денаціоналізації української молоді. Ефективне поєднання техніки ніг та рук, танцювальна манера ведення "двобою" роблять "Гопак" неординарним, високоякісним бойовим мистецтвом українців. Спираючись на історичні корені свого народу, його філософію та вірування, "Гопак" з його бойовими елементами допоможе сформувати в молоді бойовий дух та почуття національної гордості, сприятиме вихованню її в дусі активного націоналізму.

Володимир ПИЛАТ


Попередня сторінка
Наступна сторінка

 

Бойовий Гопак (987 байт)
Головна сторінка

 

 

Используются технологии uCoz